Наводимо аналітичний текст без змін:

Можна стверджувати, що ми надто залежні від Заходу, а можна вже зараз думати про сценарій: А що якщо Захід відмовить нам у фінансовій або військовій допомозі, і нам треба якось перемогти ворога, маючи дефіцит бюджету в 1.5 трлн гривень.

Спробую накидати думки з цього приводу.


Отже, спочатку хочу спробувати вас переконати, що не все втрачено. Як ви, мабуть, пам’ятаєте, ми вже були в подібній ситуації на початку війни. Ніхто нас не фінансував, ніхто не поставляв нам техніки та озброєнь. Нам давали 3 дні на захоплення Києва та 2 тижні на захоплення всієї України. Але ми не тільки первинно виграли битву за Київ, а й відсунули та стабілізували фронт в інших місцях. А перше реальне фінансування прийшло аж 29 червня, якщо мені не зраджує пам’ять, а до того ми мобілізувалися та фінансували армію власними коштами.

Зараз насправді ситуація з одного боку гірша (ми втомилися), з іншого боку краща – ми знаємо, що можемо бити ворога, навіть того, який вчиться. Тому тут будуть мої думки – що б я зробив, якби нас зовсім перестали фінансувати, хоча особисто вірю, що це не станеться ні з боку ЄС, ні з боку США. Я особисто буду навіть радий, якщо нас перестане фінансувати МВФ. Тому що 7% у валюті кредиту від МВФ – це виглядає як відкат Українському уряду від МВФ, щоб він благословляв усі погіршення бізнес-середовища, і його краще взагалі не брати.

Спробую озвучити мої думки, як вести війну без Західного фінансування:

  1. Для початку економіка має бути економною. Купувати треба саме те, що необхідно для фронту і те, що просять реальні частини у реальній обстановці. Тому замовлення мають йти від безпосередньо воюючих частин. Відповідно, необхідно максимально забезпечити горизонтальні зв'язки виробників військових товарів (дронів) і все, що ми можемо виробити, з замовниками на місцях. Якщо частини готові брати те, що пропонує наш виробник, значить це просто треба оплачувати і все. Використання у реальних бойових умовах – це і є реальне випробування будь-якої техніки та спорядження. Ніхто в Україні не зацікавлений, щоб воно було поганої якості – Ніхто. І військові частини не будуть наступного разу просто замовляти погане і все.
  2. Що стосується відсутності коштів. На рахунках наших банків знаходиться 700-800 млрд гривень вільної ліквідності, яка через абсолютно неадекватну політику Нацбанку накопичується у депозитних сертифікатах і використовується на шкоду економіці, лише збільшуючи борги, штовхаючи Україну до дефолту (Нацбанк перерахує в державний бюджет лише 17 млрд гривень, тоді як має на балансі 700 млрд боргів держави — фактично вимиваючи 100 млрд гривень доходів бюджету). Тому моя пропозиція така. Необхідно. Знизити ставку НБУ до 8%, а максимальну ставку за депозитними сертифікатами обмежити 6%. Тоді Мінфін зможе пропонувати ОВДП за ставкою 10% у гривні, і банки нарешті почнуть займатися тим, чим повинні — кредитувати економіку і дефіцит бюджету. А для стимулювання військових підприємств — дати можливість банкам брати кредити рефінансування НБУ під ставку 8% у гривні на суму виданих кредитів військовим підприємствам, частину яких через Міністерство оборони буде викуповувати вироблену продукцію. Зі зменшенням рівня ліквідності у банків, банки згодом зможуть брати кредити рефінансування в НБУ для подальшої покупки ОВДП уряду.
  3. Нарешті скасувати блокування підприємств Вотчини Гетманцева-Сивковича, НАЗАВЖДИ. Зняти ПДВ та акциз на закупівлю дешевих авто, які потрібні у великих кількостях для фронтової логістики. Це не місце для заробітку. Якщо Міноборони платить, то воно просто заплатить значно менші суми.
  4. Заборонити НБУ марнотратити валюту на міжбанку. Обмежити її не більше ніж 1-1.5 мільярда доларів на місяць. Ми приречені на девальвацію у будь-якому разі. Але якщо ми запускаємо свою військову промисловість або її частини, то НБУ повинен нарешті почати вирівнювати наш дикунський торговельний дефіцит, одночасно стимулюючи кредитами наших виробників.
  5. Не повертати борги МВФ. У нас форс-мажор – війна за виживання. Або, якщо МВФ хоче повернути свої гроші назад – переговорити про ставку не більше ніж 2%. Водночас посадити до в'язниці чиновників з України, які лобіювали ставку 7% (Я впевнений, що це рішення української сторони).
    Приймати будь-які пропозиції західних приватних компаній щодо створення в Україні військових підприємств для виробництва необхідної нам військової продукції та надавати їм ділянки для будівництва з підведенням електрики та всього необхідного.
    Активізувати приватні канали залучення донатів в Україну, можливо навіть не через державу, а через благодійні та волонтерські організації.
    Ввести заборони на капітальні інвестиції, ремонти, внески коштів у статутні фонди підприємств. Тільки ремонти критичної інфраструктури та місць попадання дронів та ракет окупантів на рівні місцевих бюджетів та держбюджету. Відновлюватися будемо після війни. Зараз немає сенсу марнотратити кошти.
  6. Розпочати оптимізацію шкіл-садочків та іншої інфраструктури на місцевому рівні. Це у будь-якому випадку треба буде робити після війни, адже демографія іншого рівня + ще більша частина дітей виїхала. Багато об'єктів будуть не потрібні.
  7. Ну і нарешті почати саджати чи розстрілювати мародерів.